Лобізм /
Публікації

Оприлюднено: 16.06.2026 10:45

Національна асоціація лобістів України звернулася до уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції органів публічної влади та Національного агентства з питань запобігання корупції щодо необхідності посилення оцінки корупційних ризиків під час прийняття нормативно-правових і розпорядчих актів (відкритий лист додається).

Йдеться про випадки, коли рішення органу публічної влади створює обов’язок для громадян, бізнесу чи інших учасників правовідносин користуватися певним ресурсом, платформою, сервісом або послугою, що належить чи контролюється конкретною комерційною організацією.

НАЛУ наголошує, що такі акти потребують оцінки не лише з позиції формальної законності, а й з огляду на їх фактичні наслідки. Якщо акт забезпечує окремому приватному суб’єкту гарантований потік користувачів, доходів, даних, ринкову перевагу або адміністративно закріплене становище, це може свідчити про наявність корупційного ризику.

Особливої уваги потребує зв’язок між змістом прийнятого акта та інформацією в Реєстрі прозорості. Якщо акт об’єктивно підтримує інтерес певної комерційної організації, але в Реєстрі відсутні відомості про лобіювання, лобістські звіти, інформація про замовника, суб’єкта лобіювання чи бенефіціара впливу, така ситуація потребує додаткової антикорупційної уваги.

Відсутність інформації в Реєстрі прозорості сама по собі не є доказом корупції. Водночас у поєднанні з наявністю акта, що створює очевидний вигодонабувацький ефект для конкретної організації, вона може бути індикатором можливого прихованого впливу, тіньового лобіювання, конфлікту інтересів або надання необґрунтованої адміністративної переваги.

Відкритий лист НАЛУ 4 сторінки

НАЛУ вважає доцільним посилити увагу до походження регуляторних ініціатив, кола осіб, які брали участь у підготовці актів, аналізу альтернативних рішень, впливу на конкуренцію, встановлення кінцевих бенефіціарів відповідних ресурсів, а також можливих ознак конфлікту інтересів.

Такий підхід сприятиме запобіганню тіньовому лобіюванню, підвищенню прозорості процесу ухвалення публічних рішень та зміцненню довіри до органів публічної влади.

Національна асоціація лобістів України наголошує, що прозорість впливу на публічні рішення, належне врегулювання лобістської діяльності та недопущення необґрунтованих переваг для окремих суб’єктів господарювання є важливими складовими антикорупційної політики, належного врядування та європейської інтеграції України.

Оприлюднено: 10.06.2026 11:51

9 червня 2026 року Верховна Рада України підтримала законодавчі зміни, які скасовують довічний статус політично значущих осіб (PEP) та повертають більш збалансований підхід до фінансового моніторингу відповідно до міжнародних стандартів.

APEX Ukraine: Compliance & Integrity Council, створена за ініціативи Національної асоціації лобістів України як міжгалузева платформа з питань комплаєнсу та доброчесності, вітає це рішення та розглядає його як важливий крок до формування справедливої та ефективної системи оцінки ризиків.

Протягом останніх місяців представники Національної асоціації лобістів України та експерти APEX Ukraine неодноразово звертали увагу на ризики застосування довічного статусу PEP для осіб, які завершили виконання державних функцій багато років тому.

У квітні 2026 року НАЛУ опублікувала низку аналітичних матеріалів та звернень, у яких наголошувалося, що довічний статус PEP не відповідає ризик-орієнтованому підходу, який застосовується в більшості демократичних держав та рекомендований міжнародними організаціями.

На думку експертів APEX Ukraine, система фінансового моніторингу повинна оцінювати не формальний статус особи, а наявність або відсутність реальних комплаєнс-ризиків.

Саме тому повернення до обмеженого у часі статусу PEP є кроком до більш справедливого балансу між потребами фінансової безпеки держави та захистом прав громадян.

Голова Правління Національної асоціації лобістів України Олексій Шевчук зазначив, що ухвалене рішення відповідає позиції, яку професійна спільнота послідовно відстоювала протягом останнього часу.

Держава не повинна карати людину за сам факт перебування на державній службі. Контроль має ґрунтуватися на оцінці ризиків, а не на довічних обмеженнях. Саме такий підхід відповідає сучасним міжнародним стандартам комплаєнсу та доброчесності.

У APEX Ukraine нагадують, що сьогодні платформа є першою міжгалузевою експертною ініціативою в Україні, яка спеціалізується на питаннях комплаєнсу, доброчесності та оцінки ризиків. Одним із ключових напрямів її діяльності є розробка та впровадження професійних підходів до встановлення наявності або відсутності комплаєнс-ризиків для бізнесу, організацій та окремих осіб.

APEX Ukraine продовжить взаємодію з органами державної влади, бізнесом та міжнародними партнерами з метою впровадження сучасних стандартів ризик-менеджменту, доброчесності та прозорості в Україні.

Оприлюднено: 09.06.2026 16:02

Служба підтримки «Дії» підтвердила, що подання заяв на отримання грантів для підприємців Львівської області певний час було недоступним через технічний збій. Після публічного звернення Національної асоціації лобістів України до Міністерства цифрової трансформації сервіс повідомив про усунення проблеми.

Національна асоціація лобістів України заявила про практичний результат своєї роботи щодо відновлення доступу підприємців та окремих категорій громадян до державних грантових програм через портал «Дія».

Раніше голова НАЛУ Олексій Шевчук звернувся до Міністерства цифрової трансформації України через ситуацію, коли підприємці та представники родин військовослужбовців, за інформацією асоціації, не могли подати заявки на державні гранти через технічні обмеження у функціоналі «Дії». У зверненні йшлося про необхідність привести роботу цифрового сервісу у відповідність до урядових рішень, які передбачають право окремих заявників на повторну участь у грантових програмах та розширюють коло отримувачів підтримки.

Після звернення асоціації заявники отримали відповідь від служби підтримки «Дії», у якій офіційно визнано наявність технічної проблеми для Львівської області.

Дійсно, деякий час функціонал подачі заяв для вашого регіону був недоступний через технічний збій. Проте наші спеціалісти вже повністю вирішили цю ситуацію, і сервіс має працювати коректно.

У листі також зазначено, що у разі збереження проблеми користувачам пропонують надати номер чернетки заяви та скриншот кроку, на якому виникають труднощі. Це, за поясненням підтримки, має дозволити фахівцям перевірити конкретний випадок з технічного боку та допомогти завершити подання документів.

Таким чином, після втручання Національної асоціації лобістів України проблема, яку заявники раніше сприймали як фактичне блокування доступу до грантової програми, була принаймні частково визнана на рівні технічної підтримки державного цифрового сервісу.

Йдеться не лише про окремий технічний епізод, а про питання практичної реалізації державної політики підтримки підприємництва. Постанова Кабінету Міністрів України №738 регулює порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу. У жовтні 2025 року уряд також ухвалив зміни до цієї програми, які набрали чинності з 1 січня 2026 року та передбачають, зокрема, можливість отримання додаткового одноразового мікрогранту для підприємців, які виконали умови попереднього гранту, сплатили податки та ЄСВ і створили робочі місця.

У НАЛУ раніше наголошували, що цифровий сервіс не має створювати штучних адміністративних бар’єрів для громадян, які мають право на державну підтримку. Асоціація вимагала забезпечити можливість повторного подання заявок, підключити нові категорії отримувачів допомоги, надати публічне пояснення причин проблеми та передбачити альтернативний механізм подачі заявок до повного відновлення роботи системи.

Отримана відповідь служби підтримки «Дії» свідчить, що публічне реагування та професійне представництво інтересів заявників може мати конкретний результат: проблема була зафіксована, визнана як технічний збій і, за повідомленням сервісу, усунута.

Водночас остаточним критерієм ефективності цього рішення стане не лише повідомлення про виправлення помилки, а фактична можливість підприємців, військових та членів їхніх родин безперешкодно подати заявки на гранти. Саме це, як підкреслюють в асоціації, має бути головним показником якості державних цифрових сервісів — не формальна наявність послуги, а реальний доступ громадян до передбачених законом механізмів підтримки.

Для Національної асоціації лобістів України цей випадок став ще одним успішним кейсом інституційного лобіювання — прикладом того, як професійна комунікація з органами влади може працювати в інтересах підприємців, ветеранів, родин військовослужбовців і громадян, які залежать від ефективності державних сервісів.

Оприлюднено: 05.06.2026 18:52

У Дніпрі відбувся урочистий захід, присвячений відкриттю регіонального осередку Національної асоціації лобістів України (НАЛУ), який став важливою подією для розвитку нової професії та інституту прозорого лобіювання в Україні.

Захід об’єднав представників різних сфер суспільного життя - тих, хто створює знання, застосовує закон у щоденній професійній діяльності, ухвалює управлінські рішення та формує законодавчу політику держави.

У роботі заходу взяли участь народні депутати України, судді апеляційних інстанцій загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судів, ректори та представники провідних закладів вищої освіти, зокрема Університету Альфреда Нобеля, Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», Університету митної справи та фінансів, Дніпровського державного університету внутрішніх справ, а також American University Kyiv (AЮK).

Нова професія для України

Під час заходу учасникам було презентовано нову для України професію - лобіст, правові засади її діяльності та роль інституту лобіювання у сучасній демократичній державі.

Окрему увагу було приділено положенням Закону України «Про лобіювання», який вперше визначив правові механізми прозорого представництва інтересів у процесі формування державної політики та законодавства.

Учасникам було роз’яснено ключові поняття нового законодавства, зокрема:

• що є лобіюванням та які ознаки відрізняють його від інших видів діяльності;
• хто може бути суб’єктом та об’єктом лобіювання;
• що є предметом лобіювання;
• які методи лобіювання дозволені законодавством України;
• що таке комерційний інтерес у розумінні Закону;
• особливості укладення договорів про лобіювання;
• принципи відкритості, прозорості та доброчесності діяльності суб’єктів лобіювання.

Під час презентації також було представлено організаційну структуру Національної асоціації лобістів України, основні напрями її діяльності та перелік послуг, які асоціація надає своїм членам та партнерам.

‹

›

Перший рік діяльності НАЛУ

Окремий блок заходу був присвячений досягненням НАЛУ за перший рік діяльності.

Серед ключових результатів роботи асоціації:

• створення Вищої школи лобіювання - першого в Україні освітнього центру для підготовки фахівців у сфері лобіювання;
• розробка навчальних програм та професійних курсів;
• формування та публічне представлення позицій щодо актуальних реформ;
• представництво інтересів українських стейкхолдерів на національному та міжнародному рівнях;
• укладення першого в Україні договору про надання послуг з лобіювання;
• запуск практичного сезону Вищої школи лобіювання;
• початок розробки професійного стандарту «Професіонал з лобіювання (лобіст)»;
• подання до Національного агентства кваліфікацій заявок на розроблення професійних стандартів «Професіонал з лобіювання (лобіст)» та «Професіонал із зв’язків з органами влади».

Взаємодія судової системи, науки та парламенту

Особливий інтерес серед учасників викликала ініціатива НАЛУ щодо створення постійного механізму взаємодії між судовою системою, науковою спільнотою та Верховною Радою України.

У ході дискусії було запропоновано започаткувати системну співпрацю, в межах якої представники судової влади зможуть надавати інформацію про прогалини, колізії та суперечності законодавства, які виявляються під час правозастосування.

Надалі такі питання планується опрацьовувати спільно з науковцями та експертами профільних університетів, а також за участі Міністерства юстиції України для підготовки науково обгрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства.

Після формування експертної позиції та проведення необхідних фахових обговорень напрацьовані пропозиції передаватимуться до профільних комітетів Верховної Ради України для подальшого законодавчого опрацювання.

Учасники заходу відзначили, що така модель співпраці дозволить забезпечити якісний зв’язок між судовою практикою, науковими дослідженнями та законодавчою діяльністю, що сприятиме підвищенню якості українського законодавства та розвитку правової держави.

Відкриття регіонального осередку НАЛУ стало черговим кроком у розвитку професійної спільноти лобістів та формуванні в Україні сучасної системи прозорого представництва інтересів відповідно до європейських стандартів.

Оприлюднено: 21.05.2026 16:31

Як повідомив голова правління Національної асоціації лобістів України Олексій Шевчук, у п’ятницю, 22 травня 2026 року, о 13:30 в Укрінформі відбудеться обговорення на тему: «Імплементація Протоколу Берклі в Україні: від міжнародного стандарту до національної процесуальної практики».

Організатором заходу виступає Національна асоціація лобістів України.

Модератором дискусії стане голова правління НАЛУ Олексій Шевчук.

Учасники заходу

Участь у заході візьмуть:

• Ірина Гловюк — докторка юридичних наук, професорка кафедри кримінального процесу та криміналістики ОДУВС, заслужена юристка України;
• Василь Костицький — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, академік НАПрН України;
• Людмила Кожура — докторка юридичних наук, професорка, директорка юридичного інституту КНЕУ ім. Вадима Гетьмана;
• Олександр Шадрін — партнер АО «Баррістерс», доктор філософії у галузі права;
• Станіслав Самойлов — начальник 3-го управління департаменту кіберполіції Національної поліції України;
• Юрій Радзієвський — адвокат, партнер АО «Баррістерс»;
• Олександр Кравченко — старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України;
• Андрій Йосипов — адвокат, партнер АО «Баррістерс», кандидат юридичних наук;
• Олена Гаджук — адвокат, керуюча партнерка HADZHUK & PARTNERS, позаштатний радник Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, PhD;
• Олександр Черних — адвокат, член правління Національної асоціації лобістів України.

До участі також запрошені представники Верховної Ради України, Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національної поліції України, міжнародних організацій, правозахисних інституцій, медіа та академічного середовища.

Чому це важливо

Метою заходу є комплексне професійне обговорення міжнародних стандартів документування цифрових доказів, процесуального статусу OSINT-матеріалів у кримінальному провадженні України, а також перспектив імплементації Протоколу Берклі до національної правозастосовної практики.

Окрему увагу учасники приділять:

• документуванню воєнних злочинів;
• використанню цифрових доказів у кримінальних провадженнях;
• допустимості та автентичності OSINT-матеріалів;
• практиці використання фото-, відеоматеріалів та супутникових знімків;
• необхідності нормативного врегулювання стандартів роботи з цифровими доказами;
• формуванню єдиної міжвідомчої методології документування міжнародних злочинів.

Захід стане майданчиком для відкритого професійного діалогу між представниками юридичної спільноти, правоохоронних органів, наукового середовища та експертів у сфері цифрової безпеки.

Формат заходу — офлайн (Зала 2) та онлайн-включення.

Трансляція відбудеться на сайті та YouTube-каналі Укрінформу.

Адреса проведення: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16.

Оприлюднено: 12.05.2026 11:35

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України за поданням Національної асоціації лобістів України включило до реєстру корупційних ризиків ризик незаконного впливу суб’єктів лобістської діяльності на працівників міністерства. Водночас одним із ключових заходів реагування визначено розроблення внутрішнього документа щодо механізмів взаємодії працівників Мінсоцполітики із суб’єктами лобіювання.

Таке рішення стало результатом роботи Робочої групи з оцінювання корупційних ризиків у Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності України, створеної наказом Мінсоцполітики №90 від 11 березня 2026 року. До складу групи, за поданням Національної асоціації лобістів України, було включено представницю асоціації – антикорупційну уповноважену Яну Цимбаленко.

У Міністерстві зазначають, що за результатами проведеного оцінювання корупційних ризиків робочою групою сформовано та затверджено відповідний реєстр ризиків, до якого внесено ризик «можливості незаконного впливу суб’єктів лобістської діяльності на працівників Мінсоцполітики». Реакцією на цей ризик має стати впровадження прозорих та врегульованих механізмів взаємодії державних службовців із суб’єктами лобіювання.

Фактично йдеться про важливий інституційний крок держави до офіційного визнання лобіювання як легітимного та необхідного демократичного інструменту взаємодії між державою, громадянським суспільством, бізнесом та професійними об’єднаннями в межах публічного права.

У Національній асоціації лобістів України наголошують, що відсутність врегульованих механізмів взаємодії між органами влади та заінтересованими сторонами створює підґрунтя для непрозорого впливу на процес ухвалення рішень. Саме тому запровадження цивілізованого механізму лобіювання є необхідною складовою сучасної антикорупційної політики держави.

У своєму зверненні до Міністерства Національна асоціація лобістів України підкреслила, що регульоване лобіювання дозволяє:

• знизити корупційні ризики та ризики зловживання впливом;
• перевести вплив на державні рішення у прозору та підзвітну форму;
• забезпечити рівний доступ заінтересованих сторін до процесу прийняття рішень;
• підвищити якість управлінських рішень завдяки залученню експертного середовища.

Національна асоціація лобістів України є провідною професійною організацією, що системно працює над розвитком інституту прозорого та етичного лобіювання в Україні, впровадженням міжнародних стандартів взаємодії влади та стейкхолдерів, а також формуванням культури відкритого представництва інтересів відповідно до практик Європейського Союзу.

Включення механізмів взаємодії із суб’єктами лобіювання до Антикорупційної програми Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України на 2026–2028 роки є важливим сигналом для всієї системи державного управління. Це демонструє поступовий перехід України до європейської моделі відкритого врядування, де лобіювання розглядається не як прихований вплив, а як прозорий механізм участі суспільства у формуванні державної політики.

Оприлюднено: 04.05.2026 15:21

Після формування базових принципів (Крок 0) Національна асоціація лобістів України (НАЛУ) презентує практичну частину дорожньої карти взаємодії між лобістами та народними депутатами. Йдеться про системний і законний механізм впливу на законотворчий процес, який відповідає новим правилам, запровадженим Законом України «Про лобіювання».

Цей закон встановив чіткі правила діяльності лобістів, їхню підзвітність та створив інструмент контролю – Реєстр прозорості, який адмініструє НАЗК. Відтепер будь-який вплив на державні рішення має здійснюватися відкрито, із дотриманням принципів прозорості та доброчесності.

Лобіст Валерія Голованова детально розглянула послідовність від ініціювання зустрічей до підготовки пропозицій, які можуть лягти в основу законодавчих ініціатив.

Крок 1. Відкрита зустріч

Взаємодія починається з офіційної зустрічі між лобістом і народним депутатом.

Ключова вимога – повна прозорість. Лобіст зобов’язаний:

• мати статус зареєстрованого суб’єкта лобіювання в Реєстрі прозорості;
• чітко ідентифікувати себе, свого клієнта (бенефіціара) та предмет лобіювання;
• діяти в межах задекларованої діяльності.

Закон прямо передбачає обов’язок реєстрації та звітування, а вся інформація про суб’єктів лобіювання та їхню діяльність є публічною.

Крок 2. Аналітика та підготовка пропозицій

Центральний елемент професійного лобіювання – не комунікація як така, а зміст.

Лобіст формує комплексний аналітичний пакет, який включає:

• опис проблеми та її впливу на ринок або суспільство;
• економічне обґрунтування запропонованих змін;
• порівняльний аналіз із законодавством ЄС;
• конкретні формулювання змін до нормативно-правових актів.

Такий підхід повністю відповідає суті лобіювання, визначеній законом – як професійної діяльності, спрямованої на вплив на рішення органів влади через аргументи, експертизу та факти, а не неформальні механізми.

Крок 3. Рішення народного депутата

Принципова позиція законодавства: остаточне рішення завжди залишається за суб’єктом владних повноважень.

Лобіст не має права:

• тиснути на посадову особу;
• пропонувати або надавати неправомірну вигоду.

Будь-які подібні дії підпадають під антикорупційне законодавство і можуть кваліфікуватися як кримінальні правопорушення. Закон про лобіювання прямо спрямований на усунення «тіньового впливу» та переведення взаємодії у легальну площину.

Кроки 1–4 дорожньої карти НАЛУ показують, як працює законне лобіювання від зустрічей і аналітики до рішень депутата та розгляду у комітеті.

Таким чином, роль лобіста – переконувати виключно через аргументи, аналітику та публічну позицію.

Крок 4. Розгляд у профільному комітеті

У разі підтримки ініціативи народним депутатом вона переходить до парламентської процедури – розгляду у профільному комітеті Верховної Ради.

Цей процес є частиною стандартного законодавчого циклу і забезпечує інституційний контроль за якістю нормативних змін.

Висновок

Сучасна модель лобіювання в Україні – це вже не кулуарні домовленості, а регульований і публічний процес.

Запровадження Реєстру прозорості та чітких правил діяльності означає, що:

• лобіювання стає легальним інструментом участі бізнесу та експертів у формуванні політики;
• знижується рівень корупційних ризиків;
• підвищується якість законодавчих рішень.

Саме така модель – заснована на експертизі, відкритості та відповідальності, формує довіру між державою, бізнесом і суспільством та відповідає європейським стандартам публічного врядування.

Оприлюднено: 07.04.2026 18:52

Україна сьогодні живе одночасно в кількох реальностях. Вона воює. Вона реформується. Вона відбудовується. І водночас вона намагається стати не просто формально ближчою до Європи, а повноцінною частиною європейського економічного та інституційного простору. У цій складній точці історії для нас критично важливо не лише ухвалювати правильні закони, а й мати людей, здатних ці закони реалізувати. Людей із досвідом, стратегічним мисленням, міжнародним баченням, здатністю витримувати тиск і брати на себе відповідальність.

Саме тому Україні сьогодні як ніколи потрібні сильні професіонали в державному секторі: у міністерствах, регуляторах, наглядових радах державних компаній, органах стратегічного планування, фінансового контролю, відбудови та міжнародної координації. Нам потрібні люди, які вміють не просто обслуговувати систему, а змінювати її якість. Проте саме ці люди дуже часто роблять інший вибір. Вони залишаються в бізнесі, переходять у міжнародні структури, консалтинг, приватну практику, інвестиційні проєкти або глобальні корпорації. І причина тут не лише в рівні зарплати чи стресі державної служби.

Є ще один фактор, про який публічно говорять недостатньо, хоча саме він дедалі сильніше впливає на кадрову спроможність держави. Йдеться про статус політично значущої особи, або ПЕП. Сам по собі цей інститут є необхідним елементом сучасної системи фінансового моніторингу. Ніхто не заперечує, що особи, які мають або мали значний політичний вплив, доступ до державних ресурсів чи можливість впливати на ключові рішення, повинні перебувати під посиленою увагою фінансових установ. Це нормальний антикорупційний запобіжник. Проблема починається тоді, коли запобіжник перетворюється на довічний ярлик.

Коли статус ПЕП фактично стає безстроковим, це означає, що людина може пропрацювати на державу кілька років, а наслідки цього рішення супроводжуватимуть її значно довше, ніж сама посада. Вона може піти у приватний сектор, займатися наукою, управлінням, підприємництвом, міжнародними проєктами, жити в іншій країні, не мати жодного доступу до бюджету чи державних важелів, але для банків, комплаєнс-служб, фінансових партнерів і частини контрагентів залишатиметься особою підвищеної уваги. І хоча формально йдеться лише про посилену перевірку, у практичному житті це часто означає складніший доступ до банківських послуг, додаткові запити документів, затягнуті перевірки, обережність контрагентів і загальне небажання ринку працювати зі «складним профілем».

Для людини, яка будує кар’єру стратегічно, це читається дуже просто: кілька років державної служби можуть обернутися довгим фінансовим і репутаційним хвостом. І саме тут починається найважливіше. Проблема ПЕП — це не проблема комфорту колишніх посадовців. Це проблема якості державного управління. Бо сильні професіонали завжди оцінюють не лише місію, а й правила гри. Вони думають не лише про те, що зможуть зробити для країни сьогодні, а й про те, що буде з їхньою репутацією, кар’єрою та можливостями завтра.

Уявімо професіонала віком 35–45 років. Він має добру освіту, практичний досвід, міжнародні контакти, навички управління командами, розуміння ринку та комплаєнсу. Держава каже йому: приходь, бери відповідальність, працюй у найскладніший період, ухвалюй непопулярні рішення, тримай удар, працюй під публічним тиском, відповідай за кожен підпис, за кожну помилку, за кожен ризик. Але водночас система не може чесно відповісти на інше запитання: що людина отримає після завершення цієї служби, крім виснаження, політичного досвіду і довгого шлейфу підвищеної фінансової підозри?

Ось у цьому і полягає головний перекіс. Українська держава хоче найкращих людей, але занадто часто пропонує їм модель, у якій служіння країні виглядає не як престижний і відповідальний етап кар’єри, а як довгостроковий токсичний актив у резюме. Для бізнесу, міжнародного ринку та сучасного покоління управлінців це дуже сильний стримувальний сигнал. І цей сигнал працює жорсткіше, ніж будь-яка патріотична риторика.

Тут важливо називати речі своїми іменами. Довічний або фактично безстроковий статус ПЕП не підсилює державу автоматично. У певний момент він починає працювати проти неї. Бо система, яка мала б допомагати виявляти реальні ризики, фактично починає карати за сам факт служби. А це вже не про контроль. Це про неправильний дизайн стимулів.

Сильна держава — це не держава, яка всіх підозрює однаково довго. Сильна держава — це держава, яка вміє розумно оцінювати ризики в часі. Корупційний ризик не є вічною величиною. Він не залишається однаковим через рік, три роки чи десять років після звільнення людини з посади. Після втрати формального впливу, доступу до державних потоків, механізмів погодження рішень і політичних важелів ризик об’єктивно знижується. Саме тому підхід до колишніх політично значущих осіб має бути не статусним, а ризик-орієнтованим.

Ризик-орієнтована модель означає дуже просту і професійну річ: держава, регулятор і фінансовий сектор оцінюють не лише те, ким людина була колись, а й те, ким вона є зараз. Чи зберігає вона реальний вплив. Чи має доступ до рішень. Чи фігурує в розслідуваннях. Чи є ознаки непрозорого походження активів. Чи є обставини, які обґрунтовують продовження посиленого моніторингу. Якщо так — контроль має зберігатися. Якщо ні — немає жодного сенсу тримати людину в умовній «червоній зоні» лише через старий запис у біографії.

Саме тому розумне обмеження в часі статусу політично значущої особи є не поблажкою і не подарунком для еліт. Це інструмент відновлення балансу між антикорупційною метою і державною спроможністю. Наприклад, трирічний строк підвищеної уваги після завершення публічної функції — це достатній період, щоб побачити потенційні хвости впливу, неприродні фінансові конструкції, спроби використати старі зв’язки або інші ризикові моделі. Це розумний горизонт для контролю. Але це не вирок на все життя.

І тут важливо не підміняти зміст політичними штампами. Бо щоразу, коли в публічному просторі лунає думка про строковий підхід до ПЕП, одразу з’являється спокуса описати це як «послаблення боротьби з корупцією». Насправді все навпаки. Корупцію мають карати кримінальний закон, розслідування, конфіскація, санкції, ефективний суд і реальні інструменти відповідальності. А фінансовий моніторинг повинен бути точним, сучасним і ризик-орієнтованим. Там, де є реальний ризик, має бути жорсткий контроль. Там, де ризик більше не є актуальним, не повинно бути автоматичного довічного тавра.

Для України це питання має набагато більший масштаб, ніж здається на перший погляд. Це не лише дискусія про комплаєнс. Це не лише питання банківських процедур. Це питання конкурентоспроможності української держави як роботодавця і як інституції. Ми не зможемо виграти конкуренцію за таланти, якщо люди рівня, потрібного для реформ, відбудови, переговорів із міжнародними партнерами, запуску нових економічних моделей і управління складними державними процесами, будуть сприймати державну службу як довічний ризик для майбутнього.

Україні потрібен новий державний контракт із сильними професіоналами. І частина цього контракту — чесна, зрозуміла і справедлива модель ПЕП. Така, в якій служба державі не є індульгенцією, але й не є пожиттєвим покаранням. Така, в якій система здатна відокремлювати справжню небезпеку від формального статусу. Така, в якій держава показує: ми цінуємо тих, хто приходить працювати на країну, і не перетворюємо цей вибір на безстрокову санкцію.

Сьогодні Україна бореться не лише за територію. Вона бореться за якість власної державності. А якість державності визначається не лише законами чи деклараціями, а передусім людьми, які ці закони реалізують, інституції будують і репутацію країни формують. Саме тому обмежений у часі, ризик-орієнтований статус політично значущої особи — це не про комфорт для минулої еліти. Це про шанс для майбутньої державної еліти бути сильною, професійною і мотивованою.

Бо врешті-решт Україна виграє не тоді, коли навчиться довічно підозрювати всіх, хто колись був у владі. Україна виграє тоді, коли навчиться одночасно контролювати ризики, захищати доброчесність і не відлякувати тих, хто здатен зробити її державу сильнішою. Саме якість управління сьогодні визначає, чи стане Україна завтра історією успіху — для власних громадян, для європейського ринку і для світу.

План дій: як перетворити дискусію про ПЕП на реформу, що посилює державу

1. Сформулювати головну мету реформи правильно

Перший і ключовий крок — вийти з хибної рамки, у якій питання статусу політично значущої особи подається як суперечка між «жорсткістю» і «поблажливістю». Насправді предмет цієї реформи зовсім інший. Йдеться про те, чи зможе Україна одночасно зберегти високі стандарти антикорупційного контролю і не втратити шанс залучати сильних професіоналів до державного управління.

Усі публічні комунікації мають будуватися навколо простої і зрозумілої тези: реформування підходу до ПЕП — це не про послаблення контролю, а про його осучаснення. Не про захист політичного класу, а про захист якості управління. Не про комфорт для колишніх посадовців, а про здатність держави конкурувати за людей, які можуть будувати сильні інституції.

2. Запровадити строкову модель із можливістю продовження за ризиком

Базовою конструкцією має стати обмежений у часі статус політично значущої особи після припинення виконання публічних функцій. Оптимальним виглядає підхід, за яким підвищений статус зберігається протягом визначеного строку, наприклад трьох років, а після цього припиняється автоматично, якщо немає обґрунтованих підстав для його продовження.

Саме в цьому полягає принципова зміна філософії. Не людина повинна доводити, що вона більше не становить ризику. Саме фінансова установа або уповноважений суб’єкт повинні мати конкретні, задокументовані та перевірювані підстави, якщо вважають, що посилений контроль необхідно зберегти і після спливу базового строку.

3. Чітко визначити критерії продовження посиленого моніторингу

Щоб уникнути хаосу, вибірковості та перестрахування, держава має дати ринку зрозумілий перелік критеріїв, які можуть свідчити про збереження підвищеного ризику після завершення базового строку. Йдеться не про загальні фрази, а про конкретні індикатори.

До таких індикаторів можуть належати збереження фактичного політичного чи адміністративного впливу, неформальний контроль над прийняттям рішень, участь у корпоративних або політичних структурах, які прямо пов’язані з державними ресурсами, фігурування в кримінальних провадженнях або антикорупційних розслідуваннях, суттєва невідповідність між способом життя та офіційними доходами, непрозорі активи, підозрілі транскордонні операції, використання близьких осіб чи пов’язаних структур для обходу контролю.

Ключове правило тут має бути дуже простим: статус не продовжується автоматично лише тому, що людині колись належала важлива посада. Він може бути продовжений тільки тоді, коли наявні реальні ознаки триваючого ризику.

4. Уніфікувати практику для банків і фінансового сектору

Одна з головних проблем чинної системи полягає в тому, що навіть за наявності формального ризик-орієнтованого підходу банки нерідко обирають надмірну пересторогу. Для них простіше поставити клієнта в категорію максимальної уваги, ніж брати на себе відповідальність за індивідуальну оцінку. У результаті виникає деформована практика, коли фінансовий сектор захищається від регуляторного ризику за рахунок правової невизначеності клієнта.

Щоб це змінити, Національний банк, Держфінмоніторинг та інші відповідальні інституції мають розробити єдині практичні правила застосування оновленого підходу. Банки повинні отримати не абстрактний заклик «оцінювати ризики», а конкретні методичні рамки: як фіксувати ризик, як його переглядати, як приймати рішення про зняття або продовження посиленого моніторингу, які документи вважати достатніми, як не допустити дискримінації клієнта лише через минулу посаду.

5. Створити прозору процедуру перегляду статусу

Система не буде легітимною, якщо людина не розумітиме, за якими правилами щодо неї ухвалюється рішення і як це рішення можна перевірити або оскаржити. Саме тому потрібна зрозуміла процедура перегляду статусу після завершення базового строку підвищеної уваги.

Людина повинна мати можливість отримати мотивоване пояснення, чому щодо неї зберігається посилений моніторинг, які саме фактори враховані, і яким чином вона може подати додаткову інформацію чи ініціювати повторний перегляд. Це не лише питання справедливості. Це питання якості правозастосування і довіри до самої антикорупційної архітектури.

6. Пов’язати реформу ПЕП із ширшим кадровим пакетом для державної служби

Саме по собі коригування статусу ПЕП не вирішить проблему дефіциту сильних людей у державі, якщо воно не стане частиною ширшого кадрового рішення. Держава має чесно відповісти на запитання: що саме вона пропонує сильному професіоналу в обмін на кілька років служби в умовах війни, тиску, підвищеної відповідальності та високих репутаційних ставок.

Потрібно паралельно працювати над конкурентною оплатою праці, зрозумілими кар’єрними траєкторіями, програмами повернення фахівців із приватного сектору, механізмами правового захисту від політизованих переслідувань, а також сучасною культурою державного менеджменту. Реформа ПЕП має бути вбудована в ширший соціальний контракт із тими, кого держава хоче запросити до себе.

7. Перебудувати публічну комунікацію реформи

Найслабше місце будь-якої чутливої реформи — це момент, коли її пояснюють погано. Якщо цю тему подати як «послаблення для колишніх чиновників», вона програє ще до початку змістовної дискусії. Саме тому потрібна точна комунікаційна стратегія.

Реформу слід пояснювати через категорії державної спроможності, кадрової конкуренції, міжнародної довіри, інвестиційної репутації та сучасного управління ризиками. Суспільству потрібно чесно говорити: корупція не зникає через довічний ярлик, але сильні професіонали можуть не прийти в державу саме через те, що система перетворює службу на надто дорогий особистий вибір. Бізнесу потрібно пояснювати, що зрозумілий і пропорційний режим ПЕП зменшує регуляторну невизначеність. Міжнародним партнерам — що Україна не послаблює контроль, а робить його точнішим, сучаснішим і більш відповідним до логіки управління реальними ризиками.

8. Сформувати коаліцію підтримки реформи

Такі зміни рідко відбуваються лише зусиллям одного органу або однієї групи. Потрібна коаліція, яка поєднає кілька середовищ. До неї мають увійти представники державних інституцій, банківського сектору, експерти у сфері фінансового моніторингу, юристи, бізнес-асоціації, представники міжнародних програм технічної допомоги, фахівці з корпоративного управління та люди, які мають власний досвід роботи в державі та поза нею.

Такий альянс потрібен для того, щоб вивести дискусію з площини емоцій і політичних підозр у площину конструктивного державного дизайну. Щойно з’являється багатосуб’єктна професійна підтримка, тема перестає виглядати як приватний інтерес окремої групи і починає сприйматися як системне рішення для посилення країни.

9. Підготувати поетапний формат впровадження

Щоб реформа була не лише проголошена, а реально запрацювала, доцільно закласти кілька етапів її впровадження. На першому етапі — зміни до законодавства і базових нормативних актів. На другому — розробка банківських та регуляторних методик. На третьому — навчання комплаєнс-підрозділів, внутрішніх служб контролю та працівників, які ухвалюють рішення щодо клієнтських профілів. На четвертому — моніторинг практики застосування, збір зворотного зв’язку та корекція проблемних місць.

Такий підхід дозволяє уникнути класичної української помилки, коли правильна ідея проголошується гучно, але внизу починає жити за старими правилами через страх, нерозуміння або інерцію системи.

10. Зафіксувати ключовий результат, заради якого все це робиться

Фінальна мета цієї реформи не в тому, щоб комусь стало простіше проходити банківську перевірку. І не в тому, щоб прибрати з поля зору колишніх посадовців. Справжня мета значно більша. Вона полягає в тому, щоб зробити державу сильнішою.

Україна не може дозволити собі кадрову модель, у якій найкомпетентніші люди оминають державну службу, бо вона надто дорого коштує в особистому та професійному сенсі. Якщо ми хочемо мати сильні міністерства, дієві регулятори, професійні державні компанії та інституції, здатні говорити з інвестором, Європою і світом на рівних, ми повинні вибудувати систему, яка вміє не лише контролювати, а й залучати.

Саме тому реформований підхід до статусу політично значущої особи має стати частиною ширшої державної стратегії. Це стратегія зрілої країни, яка розуміє: найкращі люди не приходять у систему, що пропонує їм довічну підозру як плату за службу. Найкращі люди приходять туди, де є вимогливість, відповідальність, прозорі правила і справедливий баланс між контролем та довірою.

І якщо Україна справді хоче бути не лише державою, що вистояла, а державою, яка перемогла і стала успішною, вона повинна навчитися будувати саме такі правила.

Автор: Гезь Павло Олегович — голова регіонального осередку НАЛУ у Дніпропетровській області, адвокат, доктор філософії у галузі права, фахівець із системним баченням розвитку правничого середовища та інституту лобізму в Україні.

Оприлюднено: 24.03.2026 10:46

Національна асоціація лобістів України продовжує розширення своєї діяльності шляхом формування регіональних представництв, спрямованих на розвиток прозорого та професійного інституту лобізму в Україні.

У межах реалізації цієї стратегії відкрито регіональний осередок НАЛУ у Дніпропетровській області — одному з ключових економічних та індустріальних центрів держави.

Керівництво осередку

Дніпропетровський регіональний осередок очолив Гезь Павло Олегович — адвокат, доктор філософії у галузі права, фахівець із системним баченням розвитку правничого середовища та інституту лобізму в Україні.

Його професійна діяльність поєднує:

• глибоку наукову підготовку у сфері права;
• практичний досвід правозастосування;
• активну позицію щодо впровадження сучасних механізмів представництва інтересів.

Призначення Павла Олеговича на посаду керівника регіонального осередку відображає стратегічний підхід НАЛУ до формування сильної професійної команди, здатної забезпечити якісну інституційну присутність у регіонах.

Цілі та завдання регіонального осередку

Діяльність осередку у Дніпропетровській області спрямована на:

• розвиток інституту лобізму як легітимного механізму представництва інтересів;
• формування відкритої платформи взаємодії між бізнесом, державою та експертним середовищем;
• впровадження високих стандартів професійної етики та прозорості;
• участь у підготовці та обговоренні законодавчих ініціатив;
• сприяння розвитку правової культури у сфері публічних комунікацій та адвокації.

Значення регіону

Дніпропетровська область є одним із провідних економічних центрів України, що об’єднує потужний промисловий, інвестиційний та підприємницький потенціал.

Зокрема, Дніпро є містом із потужним підприємницьким середовищем, розвиненою юридичною спільнотою та значним інтелектуальним потенціалом, що створює унікальні передумови для формування регіонального центру професійного лобізму.

Осередок стане платформою для:

• взаємодії бізнесу, державних органів та експертного середовища;
• розвитку законодавчих ініціатив;
• формування професійних стандартів лобістської діяльності;
• створення відкритих дискусійних майданчиків та експертних платформ.

Окремим напрямом діяльності стане освітній вектор, спрямований на формування нового покоління фахівців у сфері лобізму та публічної взаємодії.

Подальший розвиток

Відкриття Дніпропетровського регіонального осередку є черговим кроком у реалізації загальнонаціональної стратегії НАЛУ щодо побудови системної мережі представництв та впровадження європейських стандартів лобістської діяльності.

Коментар керівника Дніпропетровського регіонального осередку НАЛУ