Оприлюднено: 04.05.2026 15:21
Після формування базових принципів (Крок 0) Національна асоціація лобістів України (НАЛУ) презентує практичну частину дорожньої карти взаємодії між лобістами та народними депутатами. Йдеться про системний і законний механізм впливу на законотворчий процес, який відповідає новим правилам, запровадженим Законом України «Про лобіювання».
Цей закон встановив чіткі правила діяльності лобістів, їхню підзвітність та створив інструмент контролю – Реєстр прозорості, який адмініструє НАЗК. Відтепер будь-який вплив на державні рішення має здійснюватися відкрито, із дотриманням принципів прозорості та доброчесності.
Лобіст Валерія Голованова детально розглянула послідовність від ініціювання зустрічей до підготовки пропозицій, які можуть лягти в основу законодавчих ініціатив.
Крок 1. Відкрита зустріч
Взаємодія починається з офіційної зустрічі між лобістом і народним депутатом.
Ключова вимога – повна прозорість. Лобіст зобов’язаний:
- мати статус зареєстрованого суб’єкта лобіювання в Реєстрі прозорості;
- чітко ідентифікувати себе, свого клієнта (бенефіціара) та предмет лобіювання;
- діяти в межах задекларованої діяльності.
Закон прямо передбачає обов’язок реєстрації та звітування, а вся інформація про суб’єктів лобіювання та їхню діяльність є публічною.
Крок 2. Аналітика та підготовка пропозицій
Центральний елемент професійного лобіювання – не комунікація як така, а зміст.
Лобіст формує комплексний аналітичний пакет, який включає:
- опис проблеми та її впливу на ринок або суспільство;
- економічне обґрунтування запропонованих змін;
- порівняльний аналіз із законодавством ЄС;
- конкретні формулювання змін до нормативно-правових актів.
Такий підхід повністю відповідає суті лобіювання, визначеній законом – як професійної діяльності, спрямованої на вплив на рішення органів влади через аргументи, експертизу та факти, а не неформальні механізми.
Крок 3. Рішення народного депутата
Принципова позиція законодавства: остаточне рішення завжди залишається за суб’єктом владних повноважень.
Лобіст не має права:
- тиснути на посадову особу;
- пропонувати або надавати неправомірну вигоду.
Будь-які подібні дії підпадають під антикорупційне законодавство і можуть кваліфікуватися як кримінальні правопорушення. Закон про лобіювання прямо спрямований на усунення «тіньового впливу» та переведення взаємодії у легальну площину.
Кроки 1–4 дорожньої карти НАЛУ показують, як працює законне лобіювання від зустрічей і аналітики до рішень депутата та розгляду у комітеті.
Таким чином, роль лобіста – переконувати виключно через аргументи, аналітику та публічну позицію.
Крок 4. Розгляд у профільному комітеті
У разі підтримки ініціативи народним депутатом вона переходить до парламентської процедури – розгляду у профільному комітеті Верховної Ради.
Цей процес є частиною стандартного законодавчого циклу і забезпечує інституційний контроль за якістю нормативних змін.
Висновок
Сучасна модель лобіювання в Україні – це вже не кулуарні домовленості, а регульований і публічний процес.
Запровадження Реєстру прозорості та чітких правил діяльності означає, що:
- лобіювання стає легальним інструментом участі бізнесу та експертів у формуванні політики;
- знижується рівень корупційних ризиків;
- підвищується якість законодавчих рішень.
Саме така модель – заснована на експертизі, відкритості та відповідальності, формує довіру між державою, бізнесом і суспільством та відповідає європейським стандартам публічного врядування.